Шевченкові заповіти втілюються
22 січня 1919 рік назавжди залишається в історії України як свято Соборності. Саме 22 січня відбулося злиття двох гілок єдиного народу. Збулася одна з найзаповітніших мрій Кобзаря. Ідеали Шевченка становлять суть, серцевину української національної ідеї.
Це державність, побудована на засадах справедливості та демократії. Це патріотизм, заснований на повазі до історії, на любові до рідної землі, до української мови та культури.
Це доля кожної людини, що нерозривно пов'язана з долею нації.
Геній Тараса осяяв Україну навіки. Його «Кобзар» - це духовна Конституція України, заклик до єднання всіх сущих на цій благословенній землі.
Об'єднавши нашу територію, нам іще треба виконувати заповіт Шевченка – об’єднувати людей на «оновленій землі». Людей різних національностей, релігій, політичних поглядів, щоб не дивилися один на одного, як вороги; щоб жили, як рідні брати «у сім'ї вольній, новій», у сім'ї європейських народів.
Рік Шевченка у навчальних закладах міста проводився відповідно до комплексних заходів. Найактивнішу участь взяли учні, чия громадянська позиція є прикладом свідомого дитячого патріотизму та непохитної віри у світле майбутнє нашої України. Тому з нагоди Дня соборності подякою управління освіти Южноукраїнської міської ради та значком «Тарас Шевченко» нагороджено:
Волошину Наталю Іванівну, ученицю 6(10)-В класу гімназії № 1;
Гайдаш Катерину Юріївну, ученицю 10-А класу ЮЗШ № 1 ім. Захисників Вітчизни;
Нікітіна Іллю Станіславовича, учня 7-А класу ЮЗШ № 2;
Сіроченко Марію Євгенівну, ученицю 10-В класу ЮЗШ № 3
Діденко Марію Василівну, ученицю 11-А класу ЮЗШ № 4.
Доля України турбує не тільки старше покоління. Діти своє бачення сьогодення і майбутнього висловлюють у поезіях.
Жорін Роман , учень 10 класу гімназії ось як про це пише:
Україна переможе!
Я не із тих, хто критикує світ…
Хто без гріха, хай перший камінь кине!
Та кожен – від старого до дитини –
Візьме за ціль Тарасів «Заповіт».
Нам заповіли доленосні битви,
Катарсис через горе, смерть і кров.
Нам заповіли чистії молитви
За мир, свободу й істину любов.
Хто ми були, і ким ми стали?
За що боролись, і куди ми йшли?
Герої Сотні мужні полягли.
Чи недарма ми, браття, воювали?
Ні! Недарма… З колін піднявсь народ!
Здійснились Кобзареві сподівання:
Ми згуртували націю, йдемо вперед!
Але куди той шлях?.. Оце питання…
Молюсь за те, аби пройшла війна,
Щоб не лилися материні сльози
І волі неспалима купина
Цвіла жовто-блакитно й у морози!
Я не із тих, хто критикує світ…
Прийде весна – і скресне лід ворожий.
Соборність і любов – наш заповіт.
За нами правда, й Україна переможе!
