Слово про вчителя
...Учитель! Слово ж яке!.. Учитель! Легко сказати! У нашій країні, де вчиться кожна дитина, вчитель — це перша людина. Майбутнє наших дітей, нашого народу — в руках учителя, в його золотім серці.
Школу №1 імені Захисників Вітчизни ми обрали не випадково, не тому, що вона перша, а тому, що тут досвідчений висококваліфікований педагогічний колектив, сформовані традиції. У школі приділяється велика увага національно-патріотичному вихованню учнів, духовно-моральному та естетичному розвитку особистості дитини. У першій школі висококваліфікований та досвідчений колектив вчителів, знаючих, творчих та небайдужих педагогів. І серед них Кравченко Лілія Леонідівна, педагог з великої літери, яка віддано працює в рідній школі вже понад 30 років. Це грамотний фахівець, яка любить дітей і свою роботу. На її уроках немає жодного незацікавленого учня, вона вміло допомагає кожному стати першовідкривачем у світі знань. На її уроках відбуваються справжні чудеса: ми жартома і граючи пробираємося крізь хащі української граматики, на уроках літератури поринаємо у світ фантазії і далекого минулого. Нам так цікаво, що час летить непомітно! Дуже часто, почувши дзвінок з уроку, ненавмисно хто-небудь та вигукне: «Це що вже дзвінок з уроку!?».
Лілія Леонідівна знає не тільки українську мову і літературу. Вона просто «ходяча енциклопедія»! Багато дітей з нашої школи радяться з нею, діляться своїми думками,. питають поради, адже вона для всіх нас не просто вчитель, а друга мама.
Шановний і дорогий наш Учителю, дякуємо Вам за все і бажаємо міцного здоров’я, щастя та успіхів на освітянській ниві!
Члени учнівського муніципалітету
ЮЗШ № 1 ім. Захисників Вітчизни
Професія за покликанням
Осінь… Багатий жовтень на свята. Але є особливе тепле в цей час свято, на яке чекають не тільки вчителі, а й діти. Учителі – тому що в цей день вони мають можливість помолодіти років на 20, а учні тому, що нарешті можуть подякувати вчителям за всю турботу, тепло й терпіння, яке вони дарують своїм вихованцям.
Життя у школі – різнобарвне. І в кожного вчителя його шкільна доля починалась по-різному. І мріяли вони іноді зовсім не про школу.
Отже, кожен із наших шановних педагогів прийшов у професію своїм шляхом. Олена Миколаївна Кокол, згадуючи дитинство, говорить, що іншої тоді для себе професії не уявляла. Цьому сприяли ряд обставин: училася грамоти разом із старшим братом, так що з чотирьох років уміла читати, писати, рахувати і вчила всі казки, вірші, правила та багато іншого з програми початкової освіти. Разом із старшими на рік подружками у шість років пішла до школи, слізно виплакавши це право у батьків. Далі були наставники – учителі від Бога, як каже наш директор, педагоги, до яких вона не йшла, а «летіла» на уроки.
Семенова Олена Броніславівна, вчитель хімії та біології, мріяла стати…патологоанатомом. Ну що ж ... мрія далека від педагогіки, але ключову роль в життєвому виборі зіграв улюблений учитель хімії, його розповідь про навчання в інституті, педагогічну практику, наповнену романтикою. Це, власне, і надихнуло її стати вчителем.
Іноді вчительські мрії були абсолютно нереальними. Наприклад – полярний дослідник. Замерзати в снігах мріяла … хто би ви думали? Правильно, заступник директора з навчально-виховної роботи, викладач фізики й астрономії Макеєва Валентина Іванівна. Але полярну романтику вона могла дозволити собі тільки у снах, тому що стала продовжувати родинну традицію; а ще жіноча солідарність із давньою подругою дитинства зіграла свою роль. І ось маємо результат – 35 років педагогічної діяльності.
А ось Олені Миколаївні Малік, напевно, дуже личила б професія артистки театру, з огляду на її темперамент, артистизм, відкритість, життєлюбність. Хоча, кожен з учителів трохи артист, правда? Але після закінчення Одеського державного університету імені І.І. Мечникова розпочала свою педагогічну кар’єру й успішно її продовжує ось уже 31 рік.
Наталя Леонідівна Бесараб свою професійну діяльність розпочала ще з років п’яти: саджала в рядок улюблені іграшки, навчала їх грамоти. Спробували б тільки не слухатися! Згодом дитячі мрії переросли в реальне життя: зараз вона – вчитель фізкультури, і на її уроках усі завжди слухаються!
Але буває й так, що дитина відчайдушно хоче бути схожою на свого вчителя. І це стає визначним пунктом у виборі професії. Так сталося із Коваленко Лідією Григорівною. Життєвий приклад її вчителів не дозволив їй стати інженером або лікарем. І ось вже 33 роки вона щодня радісно крокує стежкою до школи.
Ми розповіли лише про деяких із них, із наших улюблених других мам, близьких друзів, здатних на самопожертву заради нас, наших самовідданих, найкращих, неповторних, найкрасивіших, найкреативніших, найдотепніших, найнадійніших, іноді трохи суворих – але все одно най-най-най...
Ми вітаємо вас, шановні вчителі, з професіональним святом! Великого вам терпіння, богатирського здоров’я, гарних, розумних, щирих учнів, вічної молодості і краси. Нехай усі мрії завжди збуваються!
Ми Вас любимо!
Члени учнівського муніципалітету
Южноукраїнської загальноосвітньої школи № 3
Інтерв'ю з улюбленим учителем
Теплий осінній ранок…Спокійною, але впевненою ходою, ця жінка прямує до гімназії…
Лариса Олександрівна працює в Южноукраїнській гімназії вже 15 років. На наше прохання дати інтерв'ю погоджується із задоволенням:
- Коли Ви вирішили стати вчителем?
- Після закінчення школи, був вибір між лікарем та вчителем. Але любов до дітей перемогла в цьому двобої.
- Де Ви навчалися? (отримали вищу освіту)
- У Херсонському Державному педагогічному інституті.
- Що пам'ятаєте зі шкільного життя?
- Любили сидіти за останньою партою. Тільки-но звикали до одних вчителів, з'являлися інші. Класи були великі і дружні, не було сварок. Було дуже весело, комфортно і зручно.
- Які уроки були улюбленими, а які не зовсім?
- Ми не вирізняли окремі предмети. Коли вчителі хвалять - то всі предмети автоматично стають цікавими. Нам подобалось все, та все-таки, найбільше -російська мова та література.
- Ваш улюблений письменник?
- Достоєвський.
- Улюблені фільми?
- 80-х-90-х років: «Джентельмени удачі», «Іронія долі», «Місце зустрічі змінити не можна».
- Ваша улюблена музика?
- Класична – залагоджує неприємності, "гострі кути" в житті.
- Чи хвилюєтесь Ви перед першою зустріччю з класом ?
- Ні, з часом хвилювання минуло. Завжди готуєшся до зустрічі з дітьми.
- Що Вам подобається у Вашій професії , а що – ні ?
- Зустріч, спілкування з дітьми в процесі уроку – завжди задоволення. А не подобається те, що уроки пізні.
- Яких успіхів досягли Ваші учні ?
- Щороку виборюють призові місця у Всеукраїнських олімпіадах з російської мови та літератури; вже двічі перемагали у ІV етапі.
- Про що Ви думаєте, ідучи на роботу?
- Про те, щоб ніхто не зіпсував настрій і самій зберегти рівновагу протягом дня.
- А коли повертаєтеся додому ?
- Про домашні справи… Щоб удома було чисто та затишно. Люблю готувати, створювати атмосферу затишку і тепла.
- Якими Ви бачите своїх випускників, Ларисо Олександрівно ?
- Щасливими!..
- Дякуємо Вам! Бажаємо міцного здоров’я, творчості та натхнення !
Члени учнівського муніципалітету гімназії № 1