2 квітня – Всесвітній день поширення інформації про проблему аутизму
2 квітня – особлива дата в міжнародному календарі. Цей день присвячений аутистам – людям, які абсолютно беззахисні перед цим світом. Він ранить їх будь-якими своїми проявами, а не лише злістю або агресією. Проте далеко не всі фахівці згодні, що аутизм – це хвороба, швидше – особливість психіки.
У 2007 році Генеральна Асамблея ООН оголосила 2 квітня Всесвітнім днем поширення інформації про проблему аутизму. Вона висловила глибоку стурбованість чисельністю і високою долею дітей, які мають розлади спектру аутизму у всіх регіонах світу.
Аутизм – це порушення розвитку, яке проявляється протягом перших років життя дитини і є наслідком неврологічного розладу, позначається на функціонуванні мозку та впливає на комунікацію і стосунки з іншими людьми, а також на сприйняття і розуміння навколишнього світу.
Особи з аутизмом інакше сприймають світло, зображення та звуки, інакше відчувають дотик, запах, смак чи біль. Часто в них виникають проблеми з чітким розумінням адресованого їм мовлення. Звідси – труднощі в побудові міжлюдських стосунків та вираженні емоцій. Світ осіб з аутизмом значно відрізняється від «нашого» світу, а проблеми з комунікацією можуть спричинити їхню психічну ізоляцію.
У резолюції Генеральної Асамблеї наголошується, що раннє діагностування та належне обстеження і терапія мають життєво важливе значення для росту і розвитку людини.
На сьогоднішній день у всьому світі спостерігається стрімке зростання кількості дітей з розладом аутичного спектру.
За оцінками експертів, сьогодні на 100 дітей припадає одна дитина, що страждає аутизмом. Загалом особи з аутизмом становлять близько 1% населення, незалежно від раси, соціального статусу хворого чи рівня розвитку країни.
До розладів спектру аутизму (ASD) входить ціла група розладів. Глибина аутизму може бути від найбільшої до найменшої, але наслідки проблеми завжди дуже складні. Розлади сприйняття призводять до того, що особи з аутизмом створюють свій внутрішній світ, часто відмінний від звичайного.
Для лікування таких дітей використовуються індивідуальні програми психологічної корекції.
У більшості випадків наявність розладів аутичного спектру призводить до інвалідизації та порушення соціального функціонування дітей та їх сімей.
АЛЕ! Досвід багатьох країн свідчить, що чим раніше розпочата терапія аутизму та психолого-педагогічна корекційна робота з дитиною, тим легше будуть прояви аутизму в дорослому віці, тим більш успішною буде адаптація дитини до навколишнього світу і до самостійного життя.
Для того, щоб своєчасно виявити аутизм у дітей, батькам необхідно ретельно стежити за розвитком малюка. Особливо в таких сферах, як взаємодія з оточуючими людьми, дітьми; розвиток мовлення; розвиток комунікації (особливо розуміння зверненої мови); розвиток рольової гри та ін.
Які найбільш типові симптоми аутизму?
1. Недостатній розвиток мови, відсутність мовлення. У дітей раннього віку, як правило, спостерігаються порушення зору, мови (їм важко говорити), вони надмірно сором’язливі, часто повторюють одні й ті ж слова по кілька разів поспіль. Дитина не розуміє мову інших людей, сама не прагне розмовляти, спілкуватися з іншими людьми, навіть матір'ю. У промові дитини, в основному, присутні ехолалії, дитина іноді повторює обривки елементів промови, які вона почула від інших людей або по телевізору. Дитина не розуміє складних мовних конструкцій. Дитина з аутизмом розуміє лише односкладові слова-команди: «Їж», «Сядь». Дитина не може абстрактно мислити, аналізувати і узагальнювати. Найчастіше дитина не розуміє займенників мій, твій, їх і т. д. Водночас в неї може досить інтенсивно розвиватися "автономна мова”, "мова для себе”.
2. Дитина не сприймає навколишній світ, не реагує на події навколо неї. Батькам часом зовсім неможливо привернути увагу дитини, вона не реагує на своє ім'я і на звуки голосів мами і тата. Більш того, з часом дитина починає активно уникати спілкування, ховається, іде. Дитина не фіксує погляд на обличчі батьків, немає контакту поглядів, не обертається на мову.
Зорова увага дітей з аутизмом украй вибіркова і дуже короткочасна, дитина дивиться наче повз людей, не зауважує їх і відноситься до них як до неживих предметів. Водночас їй характерна підвищена вразливість, її реакції на те, що оточує часто непередбачувані та незрозумілі. Така дитина може не зауважувати відсутності близьких родичів, батьків, проте надмірно хворобливо і збуджено реагувати навіть на незначні переміщення предметів у кімнаті.
3. Дитина з аутизмом не переносить емоційного контакту з батьками. Навіть у перші місяці життя дитина не тягне ручки, не притискається до матері, а, перебуваючи на руках у батьків, чинить опір фізичному контакту, напружує спину, намагається вирватися з обіймів батьків.
4. Дитина, що страждає аутизмом, ніколи не грає з іграшками, і навіть не виявляє до них інтересу. Гра дитини з аутизмом полягає в наборі простих рухів – вона смикає шматок одягу, крутить мотузку, смокче або нюхає частини іграшок. Ці ознаки аутизму також проявляються після досягнення дитиною віку 1 року.
5. Дитина не проявляє інтересу до інших дітей, не грає з однолітками. На другому році життя помітно, що дитина-аутист не має навіть найпростіших ігрових навичок. Єдина гра, яку аутист може підтримувати, це прості механічні рухи "візьми - дай". При аутизмі ігрова діяльність дитини має своєрідний характер. Її характерною ознакою є те, що зазвичай дитина грає сама, переважно використовуючи не ігровий матеріал, а предмети домашнього вжитку. Вона може довго і одноманітно грати із взуттям, шнурками, папером, вимикачами, дротами тощо. Сюжетно-рольові ігри з однолітками у таких дітей не розвиваються. Спостерігаються своєрідні патологічні перевтілення в той чи інший образ у поєднанні з аутичним фантазуванням. При цьому дитина не зауважує оточуючих, не вступає з ними в мовний контакт.
6. Дитині, яка має прояви аутизму, дуже складно навчитися найпростішим навичкам самообслуговування: самостійно одягатися, самостійно ходити в туалет, умиватися, приймати їжу і користуватися столовими приборами.
7. Дитина з аутизмом потребує постійного контролю, вона не розуміє і не може оцінити небезпеки навколишнього світу. Малюк не може переходити вулицю, тому що не сприймає рухомі машини і може постраждати. Така дитина не розуміє небезпеку від падіння з висоти, ігри з електроприладами, гострими предметами і т.д.
8. Незважаючи на байдужість до навколишнього світу, дитина з аутизмом може дуже часто проявляти спалахи гніву і агресії. В основному, ця агресія спрямована на саму себе. Дитина до крові кусає свої руки, б'ється головою об меблі та підлогу, б'є кулаками себе по тілу і обличчю. Іноді ця агресія може бути спрямована проти інших людей. Дитина не вміє відчувати почуття жалю, на прохання чи благання батьків вона не реагує, байдужа до сліз.
9. У дитини з аутизмом часто присутній синдром нав'язливих рухів – вона розгойдується стоячи або сидячи, довгий час безцільно плескає в долоні, обертає і крутить різні предмети, довгий час дивиться на світло, вогонь, вентилятор. Дитина замість гри може вибудовувати різні предмети і іграшки в акуратні ряди. Дитина може довгий час беземоційно підстрибувати, присідати.
Що можна порадити батькам і близьким дітей, які мають аутизм?
Якщо для батьків помітними стають перераховані вище ознаки аутичного типу розвитку, ОБОВ’ЯЗКОВО потрібно звернутися до дитячого психіатра, щоб пересвідчитись, наскільки ці особливості розвитку дитини мають підставу. Діагноз «ранній дитячий аутизм» може бути поставлений тільки фахівцем – дитячим психоневрологом після ретельного обстеження малюка.
Якщо цей діагноз дитині поставлений, то батькам потрібно визначитися з програмою подальшого навчання та розвитку малюка. Для цього важливо проконсультуватися у спеціального психолога чи корекційного педагога, які мають досвід роботи з такими дітьми, можуть надати розгорнуту характеристику стану психічного розвитку дитини, а також визначити форми і напрями корекційних занять для дитини.
Батькам потрібно набратися терпіння, твердо вірити в успіх і не втрачати надію.
Основою успішного подолання аутизму є виконання в домашніх умовах та в умовах спеціальних центрів та груп при дошкільних навчальних закладах індивідуальної програми реабілітації дитини. Природно, що головне завдання тут лягає на плечі батьків. Тому першим кроком має стати ПРИЙНЯТТЯ того, що дитина має аутизм. Адже вона не психічно хвора людина, у неї просто “інший спосіб бачення світу”, їй трохи важче висловити свої почуття. Ось тут і потрібно їй допомогти, підтримати, навчити.
При правильному, наполегливому підході до виконання лікувальної (реабілітаційної) програми діти, які мають аутизм, показують відмінні результати і можуть значною мірою відновлюватися, адаптуватись до нормального життя. Нерідко вони володіють даром або талантом у якійсь галузі мистецтва або знань.
Кожна дитина потребує любові, прийняття та підтримки. Діти з аутизмом мають потребу в цьому як ніхто інший! Їм страшно – допоможіть їм, їм страшно – зрозумійте їх, їм страшно – прийміть та любіть їх! Такими, як вони є!
Ці діти хочуть спілкуватися! Допоможіть їм відчути любов і підтримку в такому тривожному для них світі! Захистіть їх від болю, страху та дискомфорту! Дайте їм можливість повірити в себе! Навчіть їх усього, що дасть їм спокій і впевненість у подальшому житті! Навчіть їх довіряти навколишнього світу, і вони будуть спілкуватися!
Просто любіть їх!