Мистецтво вчителювання
Кожного разу, напередодні Дня працівника освіти до мене завжди приходять роздуми про важливість ще раз усвідомити значимість вчителів і не тільки у нашому житті. Я завжди поважала і шанувала працю тих, хто працює у цій сфері, але лише нещодавно зрозуміла, яку вирішальну роль мали вчителі у моєму житті. Тому сьогодні я спробую виразити всю вдячність тим, хто допоміг мені досягнути вершин і тим, хто протягом семи років готував мене до справжніх уроків життя. Перш за все, хочу подякувати усім працівникам Южноукраїнської гімназії №1. Великий уклін вам за те, що ви завжди давали поштовх до розвитку, враховували думку учнів, давали можливість втілювати таланти та артистичні здібності, а також за чистоту, порядок, теплоту і найсмачніші обіди.
10 років тому, на початку навчального року, якраз у мій День народження, уже на другому уроці з української мови я отримала, мабуть, першу в своєму житті двійку. Якби ж то я знала, якою доленосною стане та оцінка. Петренко Ольго Бирисівно, Ви були перші, хто познайомив мене з глибинами української мови і літератури. Завдяки Вам, сьогодні, я не можу уявити день без написання статей і текстів на різноманітну тематику. Саме Ви, в один із переломних моментів, наполягли на тому, щоб я, нарешті, зробила відповідальний крок і перейшла до класу з поглибленим вивченням гуманітарних предметів.
Висловлюю подяку моєму класному керівникові, Патранюк Ірині Петрівні. Дякую Вам за те, що завжди були поруч, давали поради і знаходили підхід до кожного. Навіть після двох років випуску, Ви допомогли втілити одну з моїх маленьких мрій в життя.
У новому класі і новий класний керівник – Григоренко Геннадій Григорович. Ви завжди йшли в одну ногу з вашими учнями. Не пам’ятаю жодної ситуації, коли б Ви не підтримали нас. Я ніколи не була близькою з історією, мені важко було аналізувати хід подій, запам’ятовувати дати, вловлювати вигоди з тією чи іншою історичною домовленістю, але завдяки Вашому професіоналізму і особливій подачі матеріалу, я до сих пір можу достовірно відповісти на більшість питань. А ще згадую як намагалася вивчити цей предмет, перечитуючи відповідні книги, але це ніяк не вдавалося. Ваші доречні жарти для кращого розуміння ламають стериотипи про нудні уроки. Справжній сором не знати історію Батьківщини - і, Ви з легкістю допомогли уникнути цього. Та головна Ваша заслуга у тому, що у будь-якому випадку Ви залишалися Людиною.
Єлізарова Вероніко Геннадіївно, дякую Вам за любов до чисел. Я дуже полюбляла Ваші уроки з математики. Це дивно, але вони мене заспокоювали. Те, як Ви ділилися своїми знаннями –чисто, штивно і велично раціонально, заохочувало мене не зупинятися на вивченому і поринати глибше, долаючи складні випробовування. Захват наукою і Ваші здібності, Ваша віра в мене надавала мені сили здійснити все задумане.
Велика подяка Бескубській Діні Володимирівні за те, що навчили читати між рядків і змінювати кут зору на одну й ту ж саму ситуацію.
Заболотня Вікторіє Вікторівно, дякую Вам за те, що відкрили мені невідомий до цього світ зарубіжної літератури. Поринаючи в нього, я на мить забуваю про реальність і думками подорожую по сюжетах, роздивляючись героїв і встановлюючи їх психологічні портрети.
Дякую Невідомій Наталіїї Іванівні за те, що букви, слова, речення стали для мене творчістю. Як художник пише картини, передаючи кожну емоцію струн душі, те саме значення для мене має і проза.
Я маю згадати місце, де так безтурботно проходило моє дитинство. Це - ДНЗ №8 «Казка», який завжди згадую з особливою теплотою. Завдяки усім працівникам, зокрема вихователям Гербей Галині Володимирівні, Шавріній Наталі Петрівні та помічнику вихователю Козловій Валентині Михайлівні, відчувала себе наче у справжній великій дружній сім’ї. Я любила дитсадок і свою групу, і нерідко заняття так захоплювали, що я б залюбки залишилася не на одну годину. Ще не існує таких слів, ще не складено таких пісень і віршів, щоб виразити всю подяку і повагу до Рябченко Людмили Олександрівни учителя- логопеда дитсадка № 8, моєї мами. Та я впевнена, що вона знає про те, що я хочу висловити. Тут і слів не потрібно… лише емоції, сльози подяки і найнижчий уклін.
Час минув швидко і професіоналізм вихователів знадобився вже на наступній сходинці мого життя, коли я пішла у перший клас. Вже тут я зрозуміла наскільки вкладений професіоналізм вихователів достойно підготував мене до школи, бо, на диво, у мене не виникало жодних проблем, переживань і найменшої тривоги. Мій перший учитель – Сандуленко Людмила Миколаївна, відкрила мені новий дивний світ. Будь-які проблеми, які міг пізнати клас, вирішувала делікатно, тактично, швидко і справедливо. Якщо перший учитель, то лише Людмила Миколаївна і за це Вам моє дякую.
Наступні 3 роки початкової школи пройшли на чолі з Боднар Наталією Адамівною. Саме тоді прийшло розуміння фрази «суворо, але справедливо». Вчителька привила мені любов до акуратності та скрупульозності у будь-якій роботі: від фарб до креслення. Саме Наталя Адамівна навчила мене відчувати літературу. У другому класі я читала приблизно 125 слів у хвилину і шалено цим пишалася. Одного дня після такого читання вона мені сказала: «Таня, який сенс з того, що ти так швидко читаєш, якщо жодне почуття не було передано?». Тоді я і зрозуміла, що мало швидко читати, головне – пережити прочитане.
Я дякую усім, хто в мене вірив, хто ні на мить не сумнівався у моїх здібностях, хто давав поштовх до успіху, хто радив на роздоріжжі, хто був більше, ніж просто вчитель. Кожен Ваш внесок, наче частина пазлу, з якого я складаюся. Ви вплинули на моє щасливе і достойне майбутнє, на те, що я зараз маю. Ви назавжди залишитесь у моєму серці. Я вітаю всіх з Днем працівника освіти і хочу побажати, щоб ваша робота залишалася такою ж безцінною. І хай не всі визнають важливість вашого вкладу, той, кому дійсно потрібно, перейме все необхідне. І тоді досягнення, і успіх учня буде вашим з вихованцем всеосяжним здобутком, а мені, здається, що це найдорожче у вашій роботі.
Випускниця 2015 року
Южноукраїнської гімназії № 1
Рябченко Тетяна