Виховний потенціал позашкільної освіти

“Позашкільник”, “педагог позашкільної освіти”… Якщо перекласти назву цієї професії найбільш точними словами, мовою не тільки розуму, а й серця, – це значить життєтворець, творець життя, творець країни дитинства! Не прикуті до парт, не відгороджені від життя щитом шкільного уроку, педагоги позашкільного закладу створюють мистецтво виховання Особистості дитини.

Ще на початку розвитку позашкільної освіти видатний педагог Софія Русова підкреслювала: “Визнаючи всевіковічне значення школи, шкільної освіти для найкращого розвитку дітей, не можна не бачити, що найкраща школа без позашкільної освіти та її допомоги не має великих корисних результатів.
Позашкільна освіта потрібна для культурного поступу країни як найкращий засіб виховання гармонійно розвиненої особистості, індивідуальності, а не того одноманітного гурту, який не здатен ні захистити свою волю, ні спрямувати її на загальне добро”.
Позашкільна освіта з самого початку швидко реагує на завдання часу, постійно змінюється і удосконалюється. Зрозуміло, що реалізація позашкільною освітою важливих соціальних функцій вимагає постійного вдосконалення діяльності позашкільного навчального закладу, оновлення змісту і форм навчально-виховного процесу на основі досягнень психолого-педагогічної науки відповідно до соціокультурних потреб країни.
У позашкільній діяльності дитина не просто відтворює те, що засвоює. Завдяки своїй унікальності і неповторності, вона розвиває, доповнює знання та навички, вдосконалює їх. Саме в цьому полягає закон творчої поведінки і методики позашкільного педагогічного процесу, яка будується на обов’язковому заохоченні різнобічного творчого самовиявлення школярів, багатстві вражень, створенні оптимальних особистісних стосунків, котрі є джерелом продуктивної творчої діяльності дитячої спільності. Тому принципове значення має розгляд позашкільного педагогічного процесу як цілісної системи безперервної освіти, формування її у специфічних умовах життєдіяльності – у сфері дозвілля.
Позашкільні установи мають яскраво виражену специфіку впливу на особистість дитини. Передусім, це добровільність і право вибору занять, різноманітність і альтернативність спілкування як з однолітками, так і з педагогами, керівниками гуртків, клубів чи студій, диференційованість за інтересами та захопленнями, унікальні можливості щодо інтелектуального та творчого становлення. Незважаючи на те, що позашкільні заклади є складовою державно-суспільної освіти та виховання дитини, вони мають певну автономію і становлять самостійну систему виховання, навчання та освіти школярів у вільний час.  
При цьому головною метою позашкільних закладів є забезпечення потреб у творчій самореалізації, здобуття додаткових знань, умінь та навичок за інтересами та вибором.  
Найбільша роль тут відводиться   педагогам – керівникам гуртків. Навчально-виховний процес слід насичувати такою творчою діяльністю, яка б сприяла повному задоволенню і розвитку пізнавальних можливостей молодших школярів, надавала їм максимальну свободу для творчого просування, пробуджувала прагнення цікаво провести дозвілля, тобто він повинен передбачати органічне поєднання нашої професійної діяльності з творчими намірами і діями дітей в єдиному пізнавально-творчому процесі. Переживання успіху, в той же час, викликає позитивне ставлення до творчої діяльності, сприяє набуттю певного життєвого досвіду, навичок самостійної діяльності і поведінки, більш чіткого усвідомлення загальної і часткової цілі. Внаслідок цього з'являється свідоме прагнення до самоосвіти, самовдосконалення, самоаналізу, набуття відповідних вмінь та навичок щодо творчого розв'язання проблем, не зупинятися на півдорозі, тобто поступово здійснюється становлення тих властивостей і якостей, які є складовими творчих здібностей особистості.
Тому головним завданням для Центру дитячої та юнацької творчості та Станції юних техніків  як ланки позашкільної системи є підвищення якості знань на основі впровадження нових технологій.